fbpx
Интервью

Руководитель «Укрхимтрансаммиака» Максим Немчинов: я уже многим здесь поломал схемы

12.02.2020

Підприємство з назвою «Укрхімтрансаміак» може викликати лячні асоціації. Не тільки назвою, а й специфікою роботи: щороку через трубопровід довжиною понад 1000 км прокачується більше двох мільйонів тонн хімії – аміаку. Основним контрагентом «Укрхімтрансаміаку» є російський «Тольяттиазот».

Враховуючи військову агресію РФ проти України, ця кооперація виглядає непатріотично, але приносить немалий прибуток державі: аміакопровід дозволяє отримувати понад 70 млн доларів на рік, більша  частина з яких відраховується в держбюджет.

Здавалося б такі дивіденди від підприємства заслуговують на  державну підтримку. Держава віддячила, але по-своєму. Попередня Верховна Рада помилково прописала в закон збільшення ренти до 2,4 доларів, замість її зростання у 2,4 рази.

Така неточність парламентарів коштувала підприємству 4-кратного збільшення виплати державі з прибутку від транзиту. Але справа не лише в грошах. Цей прецедент демонструє ставлення центральної влади до стратегічної промисловості в регіонах.

Однак і «Укрхімтрансаміак» не назвеш зразковим. Останнє десятиріччя згадки про УХТА в пресі здебільшого з’являлися в хроніці кримінальних економічних новин.

За президентства Зеленського підприємство отримало  нового очільника – в.о. директора став Максим Немчинов.  За словами нового керівника, орган управління чекає від нього очищення підприємства від впливу політичних груп та корупції.  Новопризначеному директору вже є чим похвалитися в цьому напрямку. Однак краще за нього скажуть цифри за підсумками 2020-го:  фінрезультат «Укрхімтрансаміаку» за минулий рік був одним з найбільших  — 78 мільйонів доларів.

В цьому інтерв’ю — про те, як Немчинов потрапив в «Укрхімтрансаміак», розмір його зарплати та про зміни в управлінні підприємством. А також про підготовку до нового контракту з «Тольяттиазот» та про плани по збільшенню долі аміаку на внутрішньому ринку добрив для аграріїв. 

Про роботу в Міністерстві енергетики та як Насалик перешкоджав призначенню  на посаду держсекретаря

— Ви працювали у Міністерстві енергетики з 2010 року. На чому фокусувалися в роботі?

— В Міністерстві я займався реформуванням вугільної галузі до 2016 року. Правда, з 2014 року фокус дещо змістився. Коли потребу в реформуванні вугільної галузі поставили під сумнів, мені запропонували займатися питаннями, пов’язаними із збагаченням вугілля та застосуванням шахтного метану.

Паралельно я продовжував брати участь в розробці нормативно-правових актів у вугільній галузі та галузі електроенергетики.

— Що вам за цей час вдалося зробити в сфері реформування?

— Я очолював робочу групу з розробки закону про особливості приватизації вугледобувних підприємств. Це, мабуть, найважливіший законопроект. Хоча він не повністю відповідає часу, вся нормативно-правова підзаконна база може працювати і зараз.

— Чому Оржель не прийняв вас в команду, зважаючи на те, що ви були корисною людиною в Міністерстві?

— В першу чергу, це було політичне рішення: ніхто з старої влади не залишається. Тоді звільняли без розбору, не дивлячись чи був ти корисним Міністерству, чи ні.

Зміни до закону про державну службу дозволили звільняти держслужбовців за рішенням керівника без пояснення причин. Тому тут не було про що сперечатися.

— Вас призначили держсекретарем весною 2018 року, хоча конкурс ви виграли ще восени 2016 року. Як пояснити таке запізнення?

— Я виграв конкурс неочікувано для всіх. Було багато груп впливу, які не хотіли мене бачити на цій посаді. Почався тиск з їх боку, щоб заблокувати моє призначення урядом: нескінченні позови в судах, заяви на відкриття кримінальних справ, заказні статті в пресі.

— В кінцевому рахунку ви фактично залишились чужим серед своїх в Міністерстві?

— Так і було. Півтора роки я фактично так і працював. Я ніколи не був їхньою людиною.

 

— Вам відомо, хто на вас подавав позови в суд?

— Звичайно, там були декілька технічних позивачів, за якими стояв тодішній міністр енергетики Насалик. Одному з таких позивачів — раднику міністра — пообіцяли за це посаду.  Але, наскільки мені відомо, цю обіцянку не виконали, і він вирішив сам забрати позов.

— В ЗМІ була інформація про відкриту кримінальну справу на вас за незаконний видобуток торфу. Вона зараз в суді?

— Прекрасне питання. Найпростіший спосіб, щоб людина не пройшла спецперевірку на посаду держсекретаря — швидко на неї відкрити кримінальне провадження. Для цього достатньо написати заяву.

Так було зроблено і щодо мене. Але на час, коли вони подали заяву, я вже спецперевірку пройшов.

— Вони запізнилися?

— Так. Ця заява нібито висить в реєстрі. Але Нацполіція не надала ствердної відповіді моїм адвокатам чи порушено за нею кримінальне провадження. Все це відбувалося в 2016 році. 

— Хто був заявников?

— Чинний на той час міністр — Насалик. Я не знаю, чи це була його власна ініціатива, чи хтось на нього тиснув. Можливо, в нього не було вибору.

— Вас пов’язували з групою Ріната Ахметова. Як можете прокоментувати таку кваліфікацію?

— Я не належу до жодної олігархічної групи. За останній місяць мене вже пов’язали і з Медведчуком. Був час, коли писали, що я солдат Ярославського. Продовжують писати, що я людина Ахметова. Ну, по-перше, я ніколи не працював на когось, крім як на себе та державу.

— Щоб працювати на ДТЕК, не обов’язково працювати в ДТЕК.

— Я розумію. Це питання, до речі, мені ставив і чинний міністр. Я можу зараз повторити те, що відповів йому. Чи є серед документів, які я розробляв, рішення, які б свідчили про те, що я лобіюю будь-чиї інтереси? Потрібно судити за справами, а не за чиїмись словами.

Те, що я працював багато років у Департаменті вугільної промисловості, не означає, що я продукував рішення на користь ДТЕК. Навпаки проект закону про ринок вугільної продукції,  який, на жаль, не прийняли, був зовсім не на користь ДТЕК.

Про призначення в «Укрхімтрансаміак», розмір зарплати та мотиви працювати в держсекторі

— ЗМІ звикли шукати домовленості, особливо коли мова йде про високі посади. У випадку з вашим призначенням, з ким у вас були домовленості?

— Жодних домовленостей не було. Кабмін своїм рішенням погодився з пропозицією призначити мене виконуючим обов’язки директора «Укрхімтрансаміаку».

— Давайте конкретизуємо. Гончарук погодився?

— Ну, звичайно. Але не тільки Гончарук, а Кабмін загалом. Зараз люди мігрують між відомствами та центральними органами виконавчої влади, оскільки знайти спеціалістів важко.

В мене були робочі контакти з представниками нової влади, до того часу як їх призначили. Наприкінці серпня, ми обговорювали з Гончаруком питання щодо вугілля та ринку електроенергії. Так само з Оржелем ми контактували.

— Від кого прозвучав телефонний дзвінок з пропозицією на цю посаду?

— Телефонного дзвінка не було. В Мінекономіки мені запропонували місце на державному підприємстві. Я погодився, але відразу сказав, що для того щоб працювати чесно потрібна нормальна зарплата.

— Яка у вас зараз зарплата?

— Розмір моєї зарплати визначений наказом про призначення і становить близько 161 тисячі гривень до оподаткування.

— Це менше, ніж ви отримували, коли були в статусі бізнесмена?

— Я отримував більше, коли бізнес був уже побудований.

— В такому разі поясніть логіку людини, яка залишає прибутковий бізнес і йде на державну службу собі в збиток?

— Я можу відповісти безпосередньо за себе. В різні періоди мотиви відрізнялися. В 2010 році я випадково потрапив на держслужбу. Людина, яка відіграла значну роль в моєму житті, попросила приєднатися на певний час до його команди в Міністерстві.

На той час він був заступником міністра вугільної промисловості. Тоді закон не вимагав кидати бізнес. Певний час було все досить оптимістично: Ernst&Young та McKinsey розробили програму реформування економіки України. Я займався саме реформами, інше мене не цікавило.

Після 2014 року я втратив побудований бізнес на окупованій території в Алчевську. Коли подавався на держсекретаря, зарплата мала значення для  мене. Тоді держсекретар отримував понад 50 тисяч гривень, в той час як фахівець в Міністерстві не більше 7-8. А по-друге, це статус — все ж таки посада категорії «А».

На чому заробляло попереднє керівництво «Укрхімтрансаміаку» та перші кроки у боротьбі з корупцією

— Що очікує від вас Міністерство економіки на посаді директора «Укрхімтрансаміаку»?

— Міністерство очікує, що підприємство буде займатися прямою діяльністю без жодного політичного впливу на нього. Хоча я вважаю, що держава не може бути ефективним власником, моя ціль — зробити підприємство зразковим. Від мене очікують успішної трансформації підприємства шляхом корпоратизації.

— Чи є зараз на підприємстві заходи, які допомагають боротися з корупцією, яка була раніше на підприємстві?

— На сьогодні ми вже маємо результати, які були досягнені за останні два місяці. Ми прокачали додатково 361 тисячу тонн аміаку. Раніше це було неможливо. До цього часу «Тольяттиазот» не могли просто так укласти додаткову угоду. В цьому була основна корупційна складова.

— Тобто попереднє керівництво «Укрхімтрансаміаку» вимагало хабара у замовника?

— Я думаю, так. В «Тольяттиазот» були дуже здивовані, що в нас немає жодних заперечень на прокачку додаткового обсягу аміаку.

— Що заважає вам і керівництву зараз повторити ці корупційні схеми?

— Мабуть, сказати, що ми працюємо в рамках чинного законодавства буде недостатньо. Наведу приклади. Після того, як я став керівником, ми виявили два факти нанесення збитків підприємству в особливо великих розмірах. Ми звернулися до правоохоронних органів.

— Про які факти корупції йде мова?

Один з них стосується додаткової угоди з «Тольяттиазот», яка суттєво погіршує умови нашого контракту. Ми уже нарахували близько 30 млн гривень збитків. Відповідно до неї НАБУ долучила матеріали до існуючої справи на колишнього в.о. директора. 

Друга справа стосується класичного конфлікту інтересів. За цією справою нам НАБУ відмовило. Зараз ми чекаємо відповіді від ДБР. Підприємство уклало угоду з компанією, яка належить синові одного з ексзаступників директора підприємства. Зараз ми судимося з цим підприємством.

— Чи пропонували вам вже хабарі?

— Ні, якщо б запропонували, я б одразу про це повідомив до відповідних органів. Я вже багатьом тут поламав схеми. Зараз почалась нова хвиля тиску в пресі на мене. На цей раз нічого нового не придумали, повторюють сценарій 2016 року.

— Що вам дає впевненість ламати схеми і при цьому залишатися при посаді?

— Ну, по-перше, в мене немає ілюзії, що я буду тут дуже довго працювати. Я вже був впевненим, що я залишусь працювати держсекретарем на 5 років. Просто намагаюся робити те, що маю робити, і що від мене вимагає мій орган управління. І насправді я відчуваю підтримку від Міністерства в цьому.

Як попередня влада помилково збільшила ренту та чому зараз має зменшити її

— Є інформація, що в 2015 році уряд збільшив ренту до 2,4 доларів помилково. Можете прокоментувати?

— Так, це є в стенограмі. На засіданні Верховної Ради було сказано про підвищення ренти у 2,4 рази, а в законі написали до 2,4 доларів. Якби вони підвищили у 2,4 рази, то рента була б набагато меншою: близько 1,7 долара. 

— Чому ви не подаєте позов за цю неточність?

— Вже пройшло більше 5 років. Термін позовного періоду закінчився. Ну і, по-друге, це політичне рішення, воно було вже прийняте.

— Це по суті демонструє якість прийнятих рішень Верховною Радою?

— Так. В результаті ми  отримали дуже велику ренту.

— Чи буде підприємство звертатися до уряду за зменшенням ренти?

— Ми будемо звертатися. Але ж ви розумієте що таке Верховна Рада.

— Чи є у вас підтримка в уряді в цьому питанні?

— У нас є підтримка у профільному комітеті. У них є розуміння, що далі так не може відбуватися. За постановою уряду, у нас була пільга, за якою ми сплачували 30% від чистого прибутку.

В кінці року уряд скасував цю пільгу і ми сплатили вже 90%. Хоча ці гроші нам потрібні на модернізацію та утримання трубопроводу.

— Яка рента для вашого підприємства є адекватною?

— Це провокативне питання. Я по-іншому підійшов би його вирішення. Треба порахувати, скільки потрібно коштів для підприємства на модернізацію труби і взяти на це кошти з ренти. Держава вклала б ці кошти, а далі продовжувала б вираховувати з ренти.

— Ви рахували скільки вам потрібно на модернізацію?

— Ми у процесі підрахунку вартості робіт. Після цього ми зможемо подати пропозицію. Якщо політичної волі на зменшення ренти не буде, ми підемо іншим шляхом. Це субвенції з бюджету, тобто цільова державна програма.

— В якому зараз стані знаходиться аміакопровід. Який рівень фізичного зносу?

— За сорок років функціонування трубопроводу — більше 60% його зносу. Це за розрахунками. За фактом, трубопровід з додатковим обладнанням знаходиться в робочому стані. Ми проводимо обстеження труби постійно, оскільки це об’єкт підвищеної небезпеки.

— Скільки вам коштує  утримувати трубу в Горлівці, яка простоює?

— На неконтрольованій території знаходиться 13 кілометрів трубопроводу. Ми витрачаємо на його утримання до 10 млн гривень в рік. Це не дуже великі кошти, враховуючи, що ми заплатили понад 1,5 млрд податку в минулому році.

Якщо держава хоче і далі експлуатувати трубу, то треба вносити зміни до законодавства і знижувати ренту.

— Як ви оцінюєте  обсяги несанкціонованих відборів аміаку?

— Я зараз можу з упевненістю сказати, що їх немає. Ця проблема була. Однак вона зникла, коли зробили перевірку на насосній станції НС-8 на російській території в квітні 2019 році.

Різниця в обсязі аміаку, який вони віддають, і який ми відвантажуємо, в кілька разів менший допустимої похибки.

— В «Укргазвидобуванні» не можуть побороти врізки, а у вас не крадуть?

— Немає попиту на таку діяльність. По-перше, його складно вкрасти, аміак є небезпечним. По-друге, аміак можна вкрасти тільки на роздавальних станціях, після чого продати крадений аміак майже неможливо. Треба мати відповідні документи, які складно підробити.

Про транзитний контракт з «Тольяттиазот», розрахунки з ОПЗ та ризики простоювання труби

— Коли закінчується дія поточного договору «Укрхімтрансаміаку»  з російським «Тольяттиазот»?

— Договір діє до 31 грудня 2022 року.

— За досвідом «Нафтогазу» вам уже потрібно готуватися до нового контракту?

— Так, ми вже готуємося. Ми аналізуємо всі додаткові угоди. В нас немає важелів впливу на «Тольяттиазот». Ми навіть не можемо нараховувати штрафні санкції за несвоєчасну оплату.

Зараз ми судимося за двома справами з ними, але я не готовий це  коментувати.

— Для вашого підприємства тариф на транзит є економічно обгрунтованим?

— Розмір тарифу є питанням постійних суперечок із сторонами замовників. На їхню думку, цей тариф є достатнім. В нас інша думка щодо цього.

— Які у вас розрахунки за перевалку транзитованого аміаку з ОПЗ?

— Зараз угода з ОПЗ абсолютно дзеркальна: ми отримуємо в доларах оплату за додаткові послуги від «Тольяттиазот» і з них сплачуємо в доларах ОПЗ за перевалку.

Відповідно до умов попередньої додаткової угоди ми сплачували ОПЗ в гривнях ще за старим курсом по 28. За минулий рік наше підприємство на цьому зазнало немалих збитків.

— Поясніть, як впливає збільшення обсягу транзиту аміаку на ОПЗ?

— Чим більше ми прокачуємо, тим більше буде заробляти ОПЗ, тому що вони отримують гроші за перевалку. Свого аміаку вони виробляють дуже мало. Конкуренції в цьому ми їм не становимо.

— «Тольяттиазот» будує свою альтернативну розв’язку з транспортування аміаку. Які є шанси, що вона складе вам конкуренцію?

— В Тамані вони збудували причал. Але жодного документу на нього немає. По-друге, там складні умови роботи самого причалу.

По-третє, від «Тольяттиазот» до причалу не побудовано жодного метру труби. А залізницею транспортувати аміак набагато дорожче.

— Чи є ризик того, що від українського аміакопроводу росіяни відмовляться?

— Якщо російська сторона ухвалить політичне рішення не качати, то будь-які економічні аргументи на це не вплинуть.

— Чи є у вас інформація про наявність такого рішення?

— Зараз йде складна боротьба за актив «Тольяттиазот». Постійні спроби рейдерського захоплення підприємства. Основні власники — родина Махлаїв — знаходиться під постійним тиском.

Вони точно не мають змоги зараз отримати дозвільні документи. Якщо власником підприємства стане хтось більш лояльний до Кремля, тоді можна очікувати всього.

Про відпуск аміаку на внутрішній ринок та створення ринкових умов з доступу до труби

— Ви називали тариф на транспортування аміаку на внутрішній ринок збитковим. Вихід з ситуації або в збільшенні тарифу Регулятором, або його згода на проведення аукціонів на доступ до труби. Який сценарій зараз є реалістичним?

— В найближчій перспективі більш ймовірне підвищення тарифу Регулятором.

— НКРЕКП не є аполітичним органом. Чи є принципова згода на ваші пропозиції?

— Я сподіваюся, що так. Голова Комісії знає про нашу ініціативу. Ми направили лист з пропозиціями щодо перегляду тарифу та проведення відкритих електронних аукціонів. Очікуємо найближчим часом на його обговорення.

Однак, я знаю позицію Регулятора — вони схиляються до перегляду тарифу. Умови Регулятора на проведення електронних аукціонів на даний час, є невигідними для підприємства.

— В 2020 році тариф на транспортування зміниться?

— Ми очікуємо, що тариф зміниться в цьому році. Формально у Регулятора є можливість нам відмовити. Нам треба надати актуальну оцінку активів, якої в нас на даний період немає. Однак, я думаю, що нам підуть на зустріч.

— Основний меседж підприємства до ринку полягає в тому, що ви плануєте збільшувати відвантаження аміаку. Яка потреба в рідкому аміаку на внутрішньому ринку?

— Так, але за умови, що будуть на це умови: вищий тариф та ринковий механізм доступу до труби.

— Зараз такого доступу немає?

— Коли я прийшов, була тільки одна  компанія. В грудні ми припинили з нею співпрацювати, оскільки це була компанія-прокладка («Фертоніка» — Ред.).  Зараз ми підписали договір з компанією, в якої є прямий договір з «Тольяттиазот». Я сподіваюся, що кількість таких компаній зросте.

До цього часу тільки «Міндобрива» віддавало аміак на внутрішній ринок. Скоріше за все через те, що попереднє керівництво не пускало «Тольяттиазот» без додаткових оплат.

 

— Зараз є підстави вважати, що «Тольяттиазот» буде відпускати аміак на внутрішній ринок?

— Зараз такі підстави є. Поки ще не було поставок, але договір вже є.

— Які зараз тенденції на ринку аміаку?

— Зараз виробники намагаються переорієнтувати ринок на сухе добриво, щоб отримати більший прибуток, оскільки аміак зараз дешевий у виробництві.

Якщо ціна на аміак зберігатиметься, і ми забезпечимо нормальний доступ до цього ресурсу, я прогнозую від 500 тисяч до 1 млн тонн споживання аміаку на внутрішньому ринку.

Про майбутні зміни в управлінні держпідприємством та терміни корпоратизації

— На минулому тижні Мінекономіки затвердило фінансовий план для «Укрхімтрансаміаку». Який дохід закладений на 2020 рік?

— Об’єм прокачки аміаку закладений відповідно до чинного контракту — 2 млн 150 тисяч тонн. Хоча в 2019 році ми прокачали рекордну кількість  — 2,511 млн тонн. Дохід в доларах становив майже 78 мільйонів.

— Якось «Укрхімтрансаміак» незаслужено забутий з такими цифрами.

— Так, але 60% цього доходу йде напрямку в бюджет у вигляді ренти.

— В Мінекономіки були розмови про корпоратизацію «Укрхімтрансаміаку»?

— Так, уже є підписаний наказ на корпоратизацію від 24 січня. Але це тільки перший етап. До кінця лютого процес корпоратизації почнеться.

Згідно з наказом, державне підприємство «Укрхімтрансаміак» перетвориться в акціонерне товариство, 100% акцій якого буде належати державі.

— Навіщо потрібна корпоратизація?

— Це суттєво покращує роботу підприємства з точки зору прозорості: звітність,  створення незалежної наглядової ради. Це інший рівень управління підприємством.

— Наглядова рада зможе погоджувати фінплан без участі Мінекономіки?

— Наглядова рада має контролювати підприємство від уповноваженого органу управління (Мінекономіки — Ред.). На сьогодні ми відправили фінплан на розгляд Мінфіну.

Там працюють фахові люди, але вони не розуміють потреб нашого підприємства. Наглядова рада буде мінімум раз на місяць заглиблюватися в проблеми підприємства.

—  Коли підприємство отримає наглядову раду?

— Питання з обранням наглядової ради впирається в оплату рекрутингової компанії. За процедурою реально сформувати раду до початку літа. Щодо корпоратизації — це мінімум 9 місяців. Якби нам створили наглядову раду в процесі корпоратизації, вона б допомогла нам не вийти за ці терміни.

— Коли планується проведення конкурсу на директора підприємства?

— За чинним статутом керівника може обрати наглядова рада. Має пройти конкурс на цю посаду. МЕРТ  вже шукає рекрутингову компанію.