fbpx
Интервью

Руководитель Одесского припортового Николай Щуриков: НАБУ разрушило работу завода и сломало все договоры

18.11.2019

Интервью с главным публичным заместителем директора ОПЗ проходит накануне коренной кадровой чистки верхушки предприятия.

По данным oilpoint, она коснется и нашего героя Николая Щурикова. И дело здесь не в том, что он перешел кому-то дорогу, а в том, что Одесский припортовый подчиняется ключевом правилу нынешней власти: на почетных государственных должностях нет места «старым» кадрам.

У оппонентов Щурикова его уход вызывает радость, у соратников — сожаление. Но это не меняет главного: в сегодняшней ситуации представитель ОПЗ готов максимально откровенно говорить о темах, которые еще совсем недавно были табу.

Ниже вы можете прочитать о том, как компанию ЭРУ Андрея Фаворова госзаводу навязывало посольство США, почему передача ОПЗ в управление «Нафтогаза» — «зло», что происходит с долгами завода перед группой Дмитрия Фирташа, и об открытых уголовных постановлениях против ТОПов предприятия.

Одеський припортовий завод почав роботу на початку серпня, після майже півтора роки простою. Як Ви оцінюєте перші три місяці роботи заводу? 

–  Так, це був найдовший простій за весь час роботи заводу. Зараз ОПЗ працює фактично з найбільшою рентабельністю, якщо брати до уваги вартість переробки за давальницьким договором.

Це дозволяє заводу залишатися в прибутку та почати розрахуватися з боргами.

–  Які  основні причини простою?

–  Основна причина боротьба за контроль над ОПЗ з боку провладних мужів та використання у цій боротьбі правоохоронних органів. Це точно не посприяло роботі заводу.

Фактично, підприємство погрузло як в скандалах, так і в кримінальних справах. Така ситуація паралізувала роботу заводу. До початку скандалів та кримінальних справ завод доволі успішно працював та приносив прибуток: 218 млн в 2015 році. Тільки після зміни влади нам вдалося відновити виробництво та на сьогодні завод починає повертати собі репутацію та відновлювати ділові стосунки.

На Вас і ще одного члена правління відкрито кримінальне провадження за продаж добрив по заниженим цінам…

–  Це був 2016 рік. Як пам’ятаєте почалась велика кампанія по дискредитації тодішнього прем’єра Арсенія Яценюка.  Саакашвілі було призначено губернатором Одеської області та він отримав безпрецедентний карт-бланш та підтримку як від суспільства так і від влади, яка дозволила розставити йому своїх людей у правоохоронних органах. Нагадаю, що два найближчі його соратники Сакварелідзе та Углава зайняли посади замгенпрокурора та першого заступника директора НАБУ відповідно.

Те із чого почав Саакашвілі — виявилось типовим популізмом та боротьбою за контроль над грошовими потоками. І ОПЗ став однією із лакомих шматків для його команди. Почалась медійна атака на завод. Спочатку були тільки лозунги.

Далі знайшли стару справу по порушенню з техніки безпеки та сфабрикували не одну, а п’ять чи шість різних справ, які до цього часу висять не закритими. Я не здивуюсь, якщо перед черговою приватизацією ми почуємо знову скандали та якісь інсинуації з боку правоохоронців.

–  Техніка безпеки це звичайно важливо, але більше питань до постачальників ресурсів на завод.  Справи по них до цього часу в суді?

Кримінальна справа по давальницькому договору із австрійською компанією Antra закінчилась пшиком. Там не було чого шукати, і не можна було нічого знайти. Для заводу цей договір давав прибуток.

Чого стосувались ці справи?

Одні стосувалися Фірташа — продажу по завищеним цінам газу. Другі — давальницького договору. Треті контракту Expotrade Global, який закінчився шахрайством. За яким з покупця були  зняті гроші, а товар не поставлений. Але ОПЗ в цьому не приймала участі. Інші — по купівлі-продажі з компаніями Newscopе, Expotrade Glоbal, Antra. Всі провадження по цих справах так і висять в судах. 

–  Тим не менше по роботі з останніми трьома компаніями на Вас відкрито кримінальну справу.

Про себе я на сьогодні знаю тільки про одну кримінальну справу. Вона стосується купівлі газу і знаходиться в суді та слухається вже третій рік. Зараз, у зв’язку із початком роботи Антикорсуду починається слухатися із початку. Сподіваюсь у новому суді розгляд буде швидшим.

По компанії Newscope. З цією компанію завод мав контракти і до мене. І я нічого не міняв. 

По компанії Antra, нічого крім позитивного сказати не можу. З цією компанією ми вперше запустили давальницький договір. Якби цей договір залишився б, то б у заводу не було б проблем ці три-чотири роки. І не було б цих 2 млрд боргу «Нафтогазу».

Взагалі є чітке розуміння, що контракти були в ринкових цінах. Кожна угода приносила прибуток. Інколи щоб склад не заповнювався, товар треба продати трохи дешевше. А інколи затримати ненадовго. Завод виробляє 2 тисячі тонн на добу карбаміду, які попадають на склад. А склад може вмістити максимум 70 тисяч тонн. За місяць склад заповнюється. Товар нема куди дівати. Завод в такому випадку зупиняється

Тому заниження ціни — це виключно суб’єктивне бачення правоохоронних органів. Слідчі вирішили, що вони знають як краще керувати підприємством. Але результатом їхньої діяльності стала зупинка заводу. Фактичній параліч заводу протягом минулих чотирьох років. Здорового глузду в цих всіх справах мало. 

Після «Антри» ОПЗ працював по договору з «Еру Трейдинг» Фаворова і ко?

Ну,  хочу нагадати, що «Еру Трейдинг» не просто так стала працювали з ОПЗ  по давальницькому договору. Тоді була зруйнована вся система договорів заводу, в тому числі договір з «Антра».

І наступною компанією була «Еру». Лобіюванням цієї компанії займалась особисто посол США Марі Йованович. Вона написала лист на прем’єр-міністра, де вона доказує, що «Еру Трейдинг» має поставляти газ по давальницькому договору на ОПЗ. Тому тут чітко прослідковується зв’язок. НАБУ, яке зруйнувало роботу заводу і поломало всі договори. І американське посольство, яке лобіює свого постачальника на давальця. Для мене особисто це виглядає як частина схеми для того щоб отримати контроль над ОПЗ.

Про готовність заводу до приватизації. Політичну вмотивованість. Та ризики передачі заводу в управління «Нафтогазу» .

–  ОПЗ має довгу історію приватизації. Чи дійсно мала місце політична складова у відтермінуванні приватизації?

–  Процес приватизації заводу — це і є політика. Якщо ви бачите, що завод чомусь не приватизовується, то на це  немає політичної волі. Я можу розказати про періоди, коли я мав безпосереднє відношення до заводу.

В 2015 році завод мав хороші показники. Ринкова ситуація була сприятлива для приватизації. Тоді завод можна було продати за півмільярда доларів навіть з боргами. Тобто практично за еквівалент 750 млн доларів. На той момент у заводу не було боргів перед НАКом, і було все стабільно. Так і компанія «Остхем»  Фірташа ще не виграла арбітраж у Стокгольмі.

Перша дата приватизації припадала на кінець 2015 року та була штучно перенесена. А у 2016 році завод уже почали шокувати наїзди правоохоронців та політиків. Схоже на те, що  ситуація навколо заводу навмисно була створена так, щоб у інвестора не було довіри до влади, і тих процесів, які відбувалися в країні. Всі зриви приватизації — це, насправді, маніпуляція влади, щоб знецінити в чиїхось інтересах завод.

Одеський припортовий завод

–  Чи достатньо зараз політичної волі в новому Уряді для завершення приватизації заводу?

–  2014 рік починався з того самого, якщо ви пам’ятаєте. «Все приватизуємо, все прозоро, все відкрито». Я не бачу різниці лозунгів сьогодні. Сьогодні також говорять про дерегуляцію, прозору приватизацію. В сьогоднішньому стані  завод до приватизації не готовий. І я не бачу, що влада окрім лозунгів може запропонувати щось для цієї приватизації.

–  Компанія Pericles Global Advisory, (яка перемогла на конкурсі по відбору радників для подготовки ОПЗ) вказувала, що відчувала блокування приватизації. Чи є зараз зацікавленість у цьому?

–  Я думаю, що компанія, виходячи з величезного досвіду приватизації, розуміла, що на кожному фінальному етапі якимось способом влада вмішувалася в процес і зривала приватизацію. Я притримуюсь такої ж думки. 

–  Вона називала термін приватизації шість місяців. Які Ваші прогнози?

–  Я думаю, що «Pericles Global » дадуть якусь дорожню карту, яку вони вважають правильною. Але я не бачу, що можна приватизувати завод за півроку. Мій прогноз, що в кращому випадку, приватизація відбудеться через рік. Якщо хочете дізнатись реальний мій прогноз. Я думаю що найближчим часом приватизації не варто очікувати.

Взагалі вони говорять багато правильних речей: про реструктуризацію заборгованості, діалог і виведення підприємства в прозору структуру для приватизації. А є такі, які я вважаю, утопічними. Такими, які ні до чого хорошого не приведуть.  От наприклад, передача заводу НАК «Нафтогаз України».

–  Чому ви вважаєте, що перехід заводу до «Нафтогазу»  є поганим сценарієм для ОПЗ?

Головне — це корупційні ризики. Якщо ми переходимо в управління «Нафтогазу», то НАК зможе прозоро тільки поставляти нам газ. З передачею газу та формуванням його вартості все зрозуміло.

А от з продажем продукції вже складніше. Важко оцінити ваші дії як менеджера, коли ви продали дорожче, а коли дешевше. Трейдинг — це гра. На жаль, державний сектор економіки на це не розрахований. Завжди в цьому побачать якусь змову.

Кому  тоді може бути вигідна передача ОПЗ «Нафтогазу»?

–  Тільки тим хто контролює «Нафтогаз». Тому що ніякому іншому адекватному гравцю це не може бути вигідно.  

–  А зараз як змінилась ситуація на ринку добрив?

–  За останній рік ситуація змінилась кардинально. На внутрішньому ринку Україні вартість добрив завжди була преміальна і добрива коштували дорожче, ніж на зовнішніх ринках.

На це були як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.  Продавались вони тут з великою націнкою. В цьому році вперше в історії України ситуація на ринку склалась з іншим балансом. Зараз ОПЗ продає товар на зовнішні ринки дорожче, ніж він продається на внутрішній ринок.

Це при тому, що об’єми, які випускає ОПЗ, український ринок не в змозі  проковтнути. На зовнішніх ринках сезон закінчився, головні гравці вже придбали товар, але зараз починається сезон на внутрішньому ринку.

Ціна на карбамід і азотну групу стоїть, не підвищується. Товар на ринку є. І в цьому році для аграріїв є перспектива купити добрива по адекватній ціні.  

Про роботу ОПЗ після простою. Нового постачальника газу. Та хто буде винен, якщо завод знову  зупинить роботу.

–  Чому ОПЗ не може обійтись без «давальницького» партнера? 

–  Одна з проблем заводу — це заборгованість перед «Укртрансгазом» і «Нафтогазом».  Ми не можемо купувати в них газ, поки не сплатимо борги. Ми не можемо на пряму здійснювати операції з «Укртрансгазом», так як являємось його боржником. По кодексу, така ситуація не дозволяє нам працювати напряму. Це перше. 

Друге, це величезна кількість боргів у завода перед контрагентами. Серед них — борг перед групою Ostchem Дмитра Фірташа, майже 251 млн доларів і це без урахування відсотків за прострочення. Ми повинні будемо нарахувати на нього  відсотки у вигляді пені.

–  Договір з «Агро Газ Трейдинг» підписали на 4 місяці. Наразі залишився місяць. Чи плануєте продовжити договір?

–  Чому на 4 місяці? Тому що згідно повноважень членів правління завода, ми можемо підписати договір тільки на певну суму. Сума чотирьохмісячного договору якраз не перевищує ці повноваження. 

Для подальшої роботи нам потрібне рішення або Наглядової ради, або Загальних зборів засновників. Ми подали відповідні документи на продовження роботи із «Агро Газ Трейдинг». Зараз очікуємо відповіді або на продовження цього договору, або на  проведення нового конкурсу.

–  Якщо договір з «Агро Газ Трейдинг» не продовжать, завод зупиниться?

— На сьогоднішній момент ми можемо продовжити поточний договір. Оскільки «Агро Газ Трейдинг» запропонував найвищу ціну за останні три роки. Але нас влаштує як продовження цього договору, так і новий конкурс, якщо він буде не менш ефективний, ніж той, який ми провели.

«Агро Газ Трейдинг» свого часу пов’язували з екс-головою Фонду держмайна Ігорем Білоусом. На скільки обгрунтованою була ця інформація?

Я скажу чесно. Я не бачу там Білоуса. Наскільки я розумію є засновники «Агро Газ Трейдинг», які напевно контактувати чи працювали в свій час з Білоусом. Іншої інформації я не знаю. Я, насправді, дуже негативно відношусь до цієї людини як до державного  керівника, і, в принципі, менеджера як такого.

Чому негативно ставитеся до Білоуса?  

Я можу констатувати, що це було найбільше зло по відношенню до заводу. Починаючи від необгрунтованого зриву приватизації заводу,  і закінчуючи, на особистому наполяганні Білоуса розірвати давальницький договір з Antra із посиланням на політичну доцільність. Що призвело до плачевних результатів на заводі.Крім того, безпосередньо його провина в появі у ОПЗ боргу перед НАКом.

Про «штучність»  боргів заводу та їх реструктуризацію. Хто повинен сідати за стіл переговорів?

–  Звідки взявся борг ОПЗ перед «Нафтогазом»?

–  Білоус запевнив Гройсмана, що точно продасть акції заводу і для цього вкрай необхідно щоби завод працював. Схема полягала в наступному: давайте дамо на ОПЗ газ від «Нафтогазу» і завод не буде за нього розраховуватися. А коли купить його інвестор, то він вже буде розбиратися з усіма боргами. 

На цьому лозунгу внесли відповідні зміни в постанову. Завод отримав право брати газ від  «Нафтогазу» з відстроченням оплати за ціною, встановленою для промислових підприємств. Проте, висока вартість газу, який постачався «Нафтогазом» на ОПЗ, призвела до того, що завод з першого дня почав працювати в глибокому мінусі. 

–  Нещодавно ОПЗ виграв справу з поверненням податку на прибуток. Яку суму держава повинна ще повернути заводу  із 490 млн гривень?

Так, ми виграли суд. Нам частину цих грошей, принаймні до виборів, повернули.  Залишилось отримати близько 300 з чимось мільйонів гривень. І якщо гроші прийдуть, то вони підуть на погашення боргів, перед кредиторами і НАКом.

Справа по виплаті 250 млн доларів боргу перед компанією Фірташа. Наскільки цей борг вплине на процес приватизації заводу? 

Справа пройшла дві інстанції, і знаходиться у Верховному суді. Судді не приймають остаточного рішення через політичні мотиви, а можливо ймовірно і через страх. Компанія виграла справу про стягнення з заводу боргу в Стокгольмі. І гроші можуть бути стягнені будь-коли. Що робити з цими боргами? Ці борги треба реструктурувати з довгостроковою процедурою розрахунків та поступовою виплатою. 

Про інтереси членів  Наглядової ради заводу та майбутні зміни керівництва 

Чи отримувало керівництво заводу за останні роки сигнали від представників влади про те як саме та з ким має працювати ОПЗ?

В заводу є чітка вертикаль управління. Це Наглядова рада. Завжди є якісь люди, і в Фонді Держмайна, в основному з Фонду, які так чи інакше мають якесь відношення до заводу або через членів Наглядової ради, або ще через якось. Ці люди намагаються впливати на ситуацію, інколи рекомендуючи своїх постачальників, або контрагентів. 

Нещодавно Фонд державного майна припинив повноваження голови і двох членів наглядової ради Одеського припортового заводу. З чим ви пов’язуєте такі зміни?

Завод —  це завжди перетинання чиїхось інтересів. Я не розумію в інтересах кого із провладних осіб зараз знаходиться завод. І хто там змінює членів наглядової ради. Яка ціль при цьому переслідується.

Спроба змінити керівництво була прийнята ще до виборів, ще старим складом влади, коли Трубаров очолював Фонд Держмайна. В чиїх інтересах він це робив, я не знаю.  Ми винесли це на публічне обговорення і таким чином вдалось цю спробу нейтралізувати. Минула влада була проти останнього запуску заводу, а ми якраз перед виборами провели конкурс та почали запуск заводу.

Хоча отримували від Фонду Держмайна наполегливі рекомендації не робити цього. Але керівництво заводу та Наглядова рада не пішли на цей саботаж. Ми змогли провести конкурс та запустити завод. 

Весною 2020 року  закінчується термін повноваження члена правління ОПЗ.  Чи плануєте подаватися на посаду ще на один термін?

Так, в квітні закінчується мій термін повноважень на посаді члена правління ОПЗ. Фонд Держмайна є ініціатором та пропонує осіб для обрання їх членами правління ОПЗ. За цим принципом і я був обраний.  Мій досвід достатній для управління заводом і підстав для зміни мене як члена правління весь цей час не було. Хто і як буде обирати інших членів правління, я не можу зараз сказати. Але я готовий залишатися на заводі і працювати на його благо.