fbpx
Публікації

Бери або плати: навіщо і для кого уряд «будить» «сплячі ліцензії»

11.12.2019

В уряді взялись за реформування сировинного сектору вітчизняної енергетики. Почали з вирішення однієї з найстаріших проблем – так званих “сплячих” ліцензій на видобуток нафти й газу, про що 5 грудня заявив Прем’єр-міністр Олексій Гончарук.

Своє бачення ситуації голова уряду охарактеризував так: «Вони (ліцензії. – Ред.) «сплять», бо через корупцію їх колись уже привласнили окремі товариші, які роками чекають, поки до влади прийдуть «свої»». І додав: «Україна має ефективно розпоряджатися надрами. Без «смотрящіх» і груп впливу».

Під «сплячими» ліцензіями маються на увазі спеціальні дозволи, видані  3 роки тому і раніше, на розробку родовищ, яка де-факто не ведеться. За підрахунками уряду, в Україні «сплячих» ділянок усього 80, і це 30% від усіх виданих ліцензій на видобуток нафти та газу.

Цей тренд, «сплячі ліцензії», навіть породив в середовищі газодобувачів жарт про «чемоданних інвесторів» (український прототип «портфельних інвесторів»), які спочатку шляхом кулуарних домовленостей за копійки оформлювали на свої структури ліцензії, і, навіть не намагаючись розробляти ділянки, одразу починали шукати покупців на ці активи по ринковій ціні.

В уряді пропонують «стимулювати» власників таких дозволів повертати їх державі. Їм пропонується простий вибір: або платити рентну плату за «сплячі» ділянки, або втрачати права на ці дозволи через їх анулювання.

Хто зараз володіє «сплячими ліцензіями»?

Як виглядатиме механізм анулювання Гончарук не сказав, але здогадатись не так і важко: єдиним органом в державі, якому підпорядковане це питання, є Державна служба геології і надр.

Із власних джерел в керівництві Держгеонадр OilPoint стало відомо, що системної інформації щодо «сплячих ліцензій» у відомстві немає.

Також в геологічному відомстві нам підтвердили, що налаштовані боротись зі «сплячими ліцензіями», але попередили, що не все залежить від них – рішення Держгеонадр часто блокуються судами.

Ситуація з запланованим анулюванням ліцензій явно не буде винятком з цього правила, оскільки переважна більшість «сплячих» (і не тільки) ліцензій зосереджена в руках представників великого бізнесу, за плечима яких сотні успішних кейсів по блокуванню невигідних рішень державних органів в судах.

Для того аби зрозуміти рівень бізнесменів, які будуть опонувати уряду у питанні анулювання “сплячих” ліцензій, правильніше всього буде перелічити групи, що володіють такими ділянками.

Показовий приклад – Віктор Пінчук. В склад його групи «East One» входить концерн «Гео Альянс», якому належить півтора десятка товариств з обмеженою відповідальністю. На кожне з них ще в середині 2000-х було оформлено по одному спецдозволу, але далеко не всі з них використовуються.

Наприклад, без експлуатації лишається Львівське нафтогазове родовище, права на розробку якого з 2007 року належать ТОВ «Гео альянс Львівське».

Також відомі «сплячі» родовища в Харківській області. Зокрема, Південно-Медведівська площа, ліцензію на яку в 2011 році придбало ТОВ «Альба ресурс», яке наразі пов’язується пресою з екс-міністром екології в уряді Азарова Миколою Злочевським.

Тоді ж, в 2011 році була продана ліцензія на видобуток газу, нафти та газоконденсату на Південно-Хрестищенській площі, теж в Харківській області. Придбало  спецдозвіл ТОВ «Миронівкабудмонтаж», контрольоване партнером Януковича Юрієм Іванющенко.

В 2017 році права на розробку Свистунківсько-Червонолуцького родовища в Полтавській області отримала компанія ТОВ «Аркона газ-енергія», яка контролюється соратником Порошенка Ігорем Кононенком. Дослідно-промислову розробку цього родовища з 1990-х років проводила ПАТ «Укрнафта».

Найбільше «сплячих ліцензій» має ТОВ «Голден Деррік» (зараз називається «Іст Юроуп Петролеум»). Компанія частково належала Едуарду Ставицькому в часи його керівництва Міністерством енергетики за президентства Януковича. Тоді ж компанія без конкурсу оформила права власності на кілька десятків родовищ в Полтавській області.

Але після втечі Януковича в Росію в 2014 році ці ділянки у «Голден Деррик» були відібрані, а сама компанія опинилась на межі банкрутства. В такому «розібраному» стані підприємство перейшло під контроль структур, що близькі до українського бізнесмена Павла Фукса. Після цього судами поетапно були відновлені усі два десятки ліцензій на нафтогазоносні ділянки. Жодна з них досі не розробляється.

Хто виграє, коли проблема зі «сплячими ліцензіями» зникне?

На те, чому саме зараз уряд підняв питання «сплячих ліцензій», є кілька причин. По-перше, вже давно відомо, що на нафтогазовому ринку фактично не залишилось ділянок, цікавих гравцям ринку. В останні кілька років Держгеонадра реалізують дозволи виключно на ті ділянки, де геологічна інформація – непідтверджена (грінфілд).

Переважна більшість «ласих шматочків», ділянок з підтвердженими запасами нафти і газу, поділені між існуючими гравцями нафтогазовидобувного ринку ще до 2014 року. Така ситуація на ринку навряд-чи приваблює потенційних західних інвесторів, залучення яких для чинної влади, принаймні на словах, – в пріоритеті.

А позбавивши одіозних олігархів «сплячих ліцензій» (які становлять третину від усіх ліцензій), уряд, з одного боку, завойовує статус реформаторського (що важливо напередодні місцевих виборів). По-друге, створює вільну ресурсну базу, своєрідний ліквідний пакет ліцензій, які в подальшому можна буде продавати. В тому числі – і західним інвесторам, які, ймовірно, зацікавляться родовищами з підтвердженими запасами нафти і газу.

Можна розглядати боротьбу зі «сплячими ліцензіями» і як певний реверанс нашим західним кредиторам – мовляв, уряд не лише на словах, а й на ділі впроваджує прозорі та конкурентні правила гри на ринках.

З іншого боку, ліцензіями на потенційно родючі ділянки гарантовано зацікавляться і вже існуючі видобувачі нафти і газу, які прагнуть посилити свої позиції на ринку. Тому ініціативи уряду щодо «сплячих ліцензій» можуть перетворитись в звичайний олігархічний дерибан.

Як урядова боротьба вплине на нафтогазовий ринок, і хто отримає «профіт» від неї – західні підприємці, чи місцеві, – стане видно лише по факту подій.

А поки що можна лише констатувати єдиний факт: уряд взявся створити нову ресурсну базу ліцензій на розробку нафтогазоносних ділянок, і, схоже, знайшов “донорів”, за рахунок яких можна це зробити.